1. (про людей або тварин) Зібратися, натовпитися в великій кількості в одному місці; скупчитися.
2. (переносно, про думки, почуття тощо) Накопичитися, зібратися в великій кількості (у свідомості).
Словник Української Мови
Буква
1. (про людей або тварин) Зібратися, натовпитися в великій кількості в одному місці; скупчитися.
2. (переносно, про думки, почуття тощо) Накопичитися, зібратися в великій кількості (у свідомості).
Приклад 1:
Від цього явища йому здався день незвичайно тихий і широкий своєю пусткою, але в якій сонце не могло потовпитися — бувши надміру великим, воно набирало величезних зусиль, аби розгорнутися на весь розмах своєї потуги. І, здавалося, воно почувало себе серед літнього дня так, як спітнілий, розпарений господар у маленькій коморі, увійшовши туди з поля дістати з бодні сала.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”