1. Великий брус, товста балка або колода, що використовується в будівництві.

2. Місце, де колись виготовляли або торгували брусами, або велика купа брусів.

3. (у власних назвах) Назва географічних об’єктів (наприклад, урочищ, колишніх селищ), пов’язаних із видобутком, заготівлею чи транспортуванням лісу-кругляка.

1. (дієслово) Робити брусом (довгим точильним бруском) гострим, заточувати лезо, сокиру, ніж тощо.

2. (дієслово, переносне значення) Робити різким, гострим, виразним (про почуття, характер, мову тощо).

3. (дієслово, розмовне) Сильно лаяти, дорікати, критикувати когось.

1. Мінерал класу гідроксидів, гідроксид магнію (Mg(OH)₂), що зустрічається у вигляді пластинчастих, рідше волокнистих агрегатів білого, зеленувато-сірого або блакитного кольору; важлива руда для отримання магнію.

2. Рідкісний дорогоцінний камінь, різновид мінералу бруситу, що відрізняється прозорістю та інтенсивним блакитним кольором, іноді використовується в ювелірних виробах.

1. Множина від слова “брусина” — дерев’яні або металеві балки, стовпи, колоди, що мають переважно прямокутний переріз і використовуються в будівництві чи конструкціях.

2. Власна назва (зазвичай у формі однини “Брусини”) — географічний об’єкт, наприклад, назва села, урочища або іншої місцевості в Україні.

1. Брус — дерев’яний, рідше металевий або залізобетонний стрижень, балка переважно прямокутного або квадратного перерізу, що використовується як конструктивний елемент у будівництві, меблевій справі тощо.

2. Брус — те саме, що брусок: невеликий обтесаний шматок твердого матеріалу (мила, воску, чаю тощо), що має форму паралелепіпеда.

3. Брус — застаріла назва для дороги, вкритої колодами або настилом з колод; колодяна мостова.

1. Біологічний процес утворення та розвитку бруньок у рослин, тварин або мікроорганізмів.

2. У ботаніці — спосіб вегетативного розмноження, при якому нові особини виростають з бруньок (наприклад, у дріжджових грибів, гідри, деяких рослин).

3. У садівництві — метод щеплення плодових дерев, коли щепу (прищепу) становить окрема брунька (очко), взята з пагона культурного сорту.

1. Зоологічний термін для позначення комахи, личинка якої живиться бруньками рослин, зазвичай деревних порід; шкідник сільського та лісового господарства.

2. У ширшому сенсі — будь-який організм (комаха, кліщ, птах тощо), що пошкоджує або знищує вегетативні або генеративні бруньки рослин.

Брунькоцибулина — спеціалізована брунька, що слугує органом вегетативного розмноження у деяких рослин (наприклад, у лілій, часнику), має вигляд маленької цибулинки, яка формується в пазухах листків або в суцвітті.

1. Біологічний процес формування та закладення вегетативних або генеративних бруньок у рослин, який відбувається в певні періоди їхнього розвитку.

2. У садівництві та виноградарстві — фаза розвитку рослини, коли на пагонах починають чітко визначатися майбутні бруньки; один із ключових етапів у щорічному циклі росту.

1. Біологічна властивість, схожість на бруньку (зачатковий пагін рослини) за формою або будовою.

2. У медицині — характерна ознака деяких патологічних утворень (наприклад, пухлин, виразок), що за формою нагадують рослинну бруньку.