1. Жінка, яка займається народним лікуванням або магічними практиками, використовуючи шепіт, замовляння, травницькі знання та обряди, часто для зцілення від хвороб, зняття «переляку» або навіювання.

2. У фольклорі та етнографії — персонаж, носійка архаїчних знань та обрядово-магічних дій, що асоціюється з дохристиянськими віруваннями та народною медициною.

1. Народна назва рослини з родини айстрових (Asteraceae) з жорсткими, колючими листками, що звичайно росте на сухих схилах, узліссях або бур’янах; зазвичай має на увазі будяк польовий (Cirsium arvense) або схожі види будяків, татарників, вовчців.

2. У переносному значенні — про колючу, непривітну, сварливу жінку (розмовно-неодобриво).

1. Жінка, яка народила дитину; мати батька або матері щодо їхніх дітей.

2. Жінка похилого віку; стара жінка.

3. (переносно) Про несміливу, боязку або нерішучу людину (зазвичай про чоловіка).

4. (у народних віруваннях) Міфічна істота, що приносить дітей; часто в усталених словосполученнях (наприклад, баба-яга).

5. Великий кам’яний стовп, брила або скеля, що стоїть окремо (переважно в топонімії).

6. (технічна) Масивна деталь, частина механізму, що служить основою, опорою або вантажем (наприклад, баба копра).

7. (кулінарна) Солодкий хліб або пухка велика булка циліндричної або круглої форми.

8. (зоологія, розм.) Самиця деяких тварин (наприклад, комах, риб, птахів).

9. (етнографія) Ритуальна антропоморфна фігура з тіста, гілля тощо, що використовувалася в обрядах.

1. (діал.) Старий, поважний чоловік; дід.

2. (діал., зневажл.) Нерозумна, неспритна, млява людина; теж про тварину.

3. (діал.) Великий камінь, скеля, брила.

4. (діал.) Пристрій для підвішування горщика в печі над вогнем; триніжка.

1. У давньосемітській міфології — верховний бог, повелитель дощу, грози, родючості та війни у фінікійців, ханаанеїв та інших народів Передньої Азії, що часто ототожнювався з місцевими божествами; загальна назва божества або ідола у цих народів.

2. У переносному значенні — символ ідолопоклонства, язичницького божества, якому сліпо поклоняються; втілення чужого, ворожого впливу або влади.

1. (від фр. bief) Гідротехнічна споруда у вигляді каналу або річища, що відводить воду від річки, водосховища чи іншого водного об’єкта до гідроелектростанції, водяного млина або для інших технічних потреб; підвідний або відвідний канал.

2. Ділянка річки між двома сусідніми греблями, шлюзами або іншими гідротехнічними спорудами, що має певний рівень води та протяжність.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що вживається як власна назва для позначення особи.