б’єф

1. (від фр. bief) Гідротехнічна споруда у вигляді каналу або річища, що відводить воду від річки, водосховища чи іншого водного об’єкта до гідроелектростанції, водяного млина або для інших технічних потреб; підвідний або відвідний канал.

2. Ділянка річки між двома сусідніми греблями, шлюзами або іншими гідротехнічними спорудами, що має певний рівень води та протяжність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |