Словник Української Мови
1. Старовинний жіночий головний убір у вигляді високої шапки з твердим чолом, прикрашений наміткою, коралами, стрічками, який носили переважно заміжні жінки.
2. У народній творчості: персоніфікація, образ жінки або діви, що часто виступає персонажем весільних та обрядових пісень.
3. Рідкісне, застосування: коса, кіска (волосся), зачіска.
Який стосується дератизації — знищення гризунів (щурів, мишей тощо), що є шкідниками або носіями інфекцій.
Кийочок — зменшувально-пестлива форма від слова “кийка”, що означає невелику паличку, ціпок або кий.
Кийочок — власна назва невеликого населеного пункту в Україні (зокрема, історична назва села в Хмельницькій області).
Кийок — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Черкаської області.
1. Стосунний до депутата, що належить або властивий депутату.
2. Призначений для депутатів, пов’язаний з їхньою діяльністю (наприклад, депутатський запит, депутатський мандат).
3. Складова частина офіційних назв органів, установ або документів (наприклад, Депутатська асамблея Ради Європи).
1. Стосовний до Кия, легендарного засновника Києва, що належить або стосується його.
2. Стосовний до Кия, одного з трьох братів-засновників Києва згідно з літописною легендою, що належить або стосується його.
1. Який виражає зневагу, приниження або зменшення цінності когось або чогось; що має зневажливий, принизливий характер (наприклад, про висловлювання, оцінку).
2. У лінгвістиці: такий, що позначає предмет або особу з відтінком зневаги, несхвалення, іронії; що має пейоративне значення (наприклад, про слово, словосполучення).
1. Пряма, зазвичай довга палиця з товстим кінцем, призначена для гри на більярді (також більярдний кий).
2. Товста палиця, жезл, ціпок, який використовується як знак влади, для покарання або як опора.
3. Розм. Сильний удар, ляпас.
4. Діал. Довга кругла жердина, стовп.
1. Стосовний до депресії (у 1-му значенні), пов’язаний з нею; властивий стану глибокого пригнічення, розпачу.
2. Стосовний до економічної депресії (у 2-му значенні), характерний для неї; застосовується щодо періоду глибокого економічного занепаду.
3. Стосовний до геологічної або геоморфологічної депресії (у 3-му значенні), що знаходиться в западині земної поверхні; запалий, понижений.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “кизяка” — невелика, зазвичай висушена на сонці лепешка з гною, що використовувалася як паливо в безлісних районах.
2. (у зоології) Невелика куляста або овальна форма екскрементів деяких тварин, зокрема овець, кіз, кроликів, жуків-гнойовиків.
3. (переносно, розм.) Про невеликий, щільно зім’ятий або зліплений предмет, що нагадує за формою кизяк (наприклад, про брудну кулю зі снігу, землі, паперу).