Значення
-
Старовинний жіночий головний убір у вигляді високої шапки з твердим чолом, прикрашений наміткою, коралами, стрічками, який носили переважно заміжні жінки.
-
У народній творчості: персоніфікація, образ жінки або діви, що часто виступає персонажем весільних та обрядових пісень.
-
Рідкісне, застосування: коса, кіска (волосся), зачіска.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кик, р. кика, д. кикові, з. кика, о. киком, м. кикові, к. кику