Древослів

Словник Української Мови

  • дербуватися

    Дербуватися — (діал.) тремтіти, дрижати від холоду, страху або хвороби.

    Дербуватися — (діал.) швидко рухатися, метушитися, поспішати.

  • дербувати

    Дербувати — у техніці, будівництві: зміцнювати ґрунт, дорожнє покриття або інші матеріали шляхом втрамбовування, ущільнення за допомогою спеціальних механізмів (дербівок, віброплит тощо).

  • килавий

    1. (діал.) Те саме, що килавий у значенні: такий, що має килу (пухлину, грижу).

    2. (перен., розм.) Неповороткий, млявий, апатичний; такий, що не виявляє енергії, ініціативи.

  • килавець

    Килавець — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільської області.

  • дербовий

    1. Стосовний до Дерби (міста в Англії), що походить із нього або має до нього безпосереднє відношення.

    2. Стосовний до Дербі (графства в Англії), що походить із нього або має до нього безпосереднє відношення.

  • кила

    1. (мед.) Доброякісна пухлина, що виникає в пахвинній ділянці або навколо пупка внаслідок випирання кишкової петлі або сальника крізь слабкі місця черевної стінки; грижа.

    2. (бот.) Хвороба рослин, переважно капустяних культур, що викликається грибком і характеризується утворенням на коренях потворних наростів-пухлин; одна з найшкідливіших хвороб капусти.

    3. (перен., розм., зневажл.) Про товсту, незграбну, непривабливу людину (зазвичай жінку).

    4. (заст., діал.) Великий дерев’яний посуд для рідини (вина, пива), бочка.

  • кил

    1. (діал.) Те саме, що кіл — загострений з одного кінця дерев’яний стрижень, палиця, жердина.

    2. (діал.) Одиниця вимірювання довжини, що приблизно дорівнює 213 см (сажень).

    3. (діал., зах.) Гострий біль у животі, печія.

  • дербатися

    1. (розм.) Сваритися, конфліктувати, вступати в гостру перепалку; рідше — битися, сіпатися один з одним.

    2. (перен., розм.) Напружено працювати, боротися з труднощами, долати важкі перешкоди (часто у вираженні “дербатися з чимось”).

  • кикличний

    1. Стосовний до кикликів (представників давнього кочового народу, що мешкав у Північному Причорномор’ї), що стосується їх.

    2. Стосовний до Киклика (давньогрецького поета), що стосується його творчості.

  • дербати

    1. Розривати, розділяти на частини, розшматовувати щось ціле (переважно про тканину, одяг).

    2. Розбирати, демонтувати щось складне на окремі частини, часто неохайно або з прикладенням сили.

    3. Перен. Жорстко критикувати, розносити в пух і прах; суворо розбирати, аналізувати чиюсь роботу, вчинки.

    4. Розділяти, розмежовувати щось об’єднане (наприклад, землю, майно).

    5. У розмовній мові — відбирати, забирати собі частину чогось, розподіляти між собою.