Значення
-
(діал.) Те саме, що кіл — загострений з одного кінця дерев’яний стрижень, палиця, жердина.
-
(діал.) Одиниця вимірювання довжини, що приблизно дорівнює 213 см (сажень).
-
(діал., зах.) Гострий біль у животі, печія.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кили, р. кил, д. килам, з. кили, о. килами, м. килах, к. кили
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘кил’ в українській мові означає ‘кіл, загострена палиця’. Етимологія слова сягає праслов’янської основи *kъlъ, що споріднена з дієсловом ‘колоти’. Існує думка про запозичення з польської мови, але вона не підтверджується географією поширення слова. Також можливий зв’язок зі словом ‘кика’.