Значення
-
Пряма, зазвичай довга палиця з товстим кінцем, призначена для гри на більярді (також більярдний кий).
-
Товста палиця, жезл, ціпок, який використовується як знак влади, для покарання або як опора.
-
Розм. Сильний удар, ляпас.
-
Діал. Довга кругла жердина, стовп.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кий, р. кия, д. києві, з. кия, о. києм, м. києві, к. кию
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘кий’ походить від праслов’янського *kъjь (раніше *ku-jo-), що означало ‘кий, молот, довбня’ і було пов’язане з дієсловом *kūti (раніше *kou-tei) — ‘бити, ударяти’. Це праслов’янське слово споріднене з литовським kūjis ‘важкий ковальський молот’, прусським cugis ‘молот’ та латиським kūja ‘дрючок, кий’. У сучасній українській мові ‘кий’ означає палицю для гри в більярд, а також частину тонкого стовбура або гілки. Більярдний термін, ймовірно, походить з російської або польської мови, де він виник під впливом французького queue (хвіст, більярдний кий), що походить від латинського cauda ‘хвіст’.