1. (анат.) Який стосується клубової кістки та стегна, пов’язаний з ними.
2. (мед.) Який характеризує зв’язок або співвідношення між клубовою кісткою та стегновою кісткою, наприклад, про клубово-стегновий суглоб.
-
дибуляти
1. (діал.) Повільно, незграбно або з труднощами пересуватися, іти, переважно про дитину, яка вчиться ходити.
2. (перен., розм.) Повільно, з ваганнями або невпевнено робити щось, просуватися у виконанні справи.
-
клубово-реберний
1. (в анатомії) Стосовний до клубової кістки та ребер, що стосується їх взаємозв’язку або розташування.
2. (в медицині) Характеризує патологічні зміни, синдроми або діагностичні ознаки, що одночасно охоплюють область тазу (клубів) та грудної клітки (ребер).
-
дибом
1. У вертикальному положенні, перпендикулярно до земної поверхні (про рослини, предмети тощо).
2. У стані нерухомості, без руху вперед (про зупинку, перебування на місці).
3. У стані напруги, очікування, тривоги (про людину).
-
клубово-поперековий
1. (анатомія) Стосовний до клубової кістки та попереку, що належить до цієї ділянки тіла.
2. (медицина) Пов’язаний із захворюваннями, травмами або лікуванням клубової кістки та поперекового відділу хребта.
-
дибнутися
1. Різко здригнутися, сіпнутися від несподіваності, переляку або болю; зірватися з місця раптовим рухом.
2. Розмовне. Раптово та швидко рушити, піти або побігти кудись; відірватися від чогось.
-
клубово-лобковий
1. (анат.) Стосовний до лобкової кістки та її з’єднання з клубовою кісткою; що належить до лобково-клубового симфізу (симфіз pubis).
2. (мед.) Характеризує патологічний стан, запальний процес або травму в ділянці лобково-клубового зчленування.
-
дибнути
1. Різко, з силою штовхнути, ударити когось або щось.
2. Перен. різко, несподівано відмовити, відхилити чи скасувати щось.
3. Розм. швидко піти, втекти, тікати.
-
клубовиння
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (рідко) Урбанонім — назва вулиці, місцевості або іншого географічного об’єкта, що походить від назви села Клубівня.
-
дибластний
1. (біол.) Пов’язаний з дибластулою — стадією розвитку зародка тварин, на якій він має дві зародкові оболонки (ектодерму та ентодерму).