Позбавлений індивідуальних, особливих рис; уніфікований, зведений до спільного, безособового стандарту.
Процес або результат втрати особистісних, самобутніх характеристик, що призводить до розмивання індивідуальності.
Словник Української Мови
Позбавлений індивідуальних, особливих рис; уніфікований, зведений до спільного, безособового стандарту.
Процес або результат втрати особистісних, самобутніх характеристик, що призводить до розмивання індивідуальності.
Клаустроманія — патологічний, нав’язливий страх перебування у замкнутому або тісному просторі (наприклад, у ліфті, кімнаті без вікон, переповненому транспорті), який супроводжується панічними атаками; одна з форм фобічного тривожного розладу.
1. У деяких місцях, інколи, іноді (переважно вказуючи на розрізненість місця або часу).
2. У дечому, частково, в окремих випадках або аспектах.
1. Закритий внутрішній дворик або галерея, часто з аркадами, у монастирях, церковних або навчальних закладах, призначені для медитації, споглядання та відпочинку.
2. В архітектурі — типова елементарна частина (модуль) планування середньовічного монастирського комплексу, що формує прямокутний внутрішній простір, оточений критами обходами (аркадами або галереями).
Процес виведення капіталу з певного активу, галузі чи регіону шляхом продажу або скорочення інвестицій, що призводить до зменшення виробничих потужностей або економічної активності.
Свідоме скорочення або припинення фінансування проекту, компанії чи виду діяльності, часто з метою перерозподілу ресурсів у більш прибуткові або перспективні сфери.
У ширшому економічному контексті — масовий відтік інвестицій із країни чи регіону, що супроводжується закриттям підприємств та скороченням робочих місць.
1. Мінерал класу силікатів, різновид цоїзиту, що утворює призматичні кристали рожевого, бурого або зеленувато-сірого кольору; назва походить від типового місцезнаходження — Клаусталь (Німеччина).
2. (у спеціальній літературі) Синтетичний аналог природного мінералу, що використовується в наукових дослідженнях або як матеріал у техніці.
1. Позбуватися ідеологічного забарвлення, звільнятися від впливу певної ідеології; ставати позаідеологічним.
2. Про систему, структуру: втрачати ідеологічну спрямованість, переставати бути інструментом певної ідеології.
1. У віршознавстві — заключна частина віршованого рядка, що починається з останнього наголошеного складу до його кінця; ритмічне завершення рядка.
2. У музиці — завершальний розділ музичної форми, композиції або її самостійної частини, що створює відчуття закінченості; каденція.
3. У середньовічній та ренесансній багатоголосній музиці — стандартизована формула гармонійного завершення, що закріплювала тональність.
4. У праві (рідко) — умова, пункт у договорі, законодавчому акті або судовому рішенні.
1. У віршознавстві — заключна частина віршованого рядка, що починається з останнього наголошеного складу до його кінця.
2. У музиці — короткий мелодичний або гармонійний оборот, що завершує музичну фразу, розділ або всю композицію.
3. У праві (застаріле) — додаткова умова, пункт або прикінцеве положення в договорі, законі чи іншому офіційному документі.
Позбавити щось (суспільство, науку, мистецтво, освіту тощо) ідеологічного впливу, звільнити від нав’язування певної ідеології, зробити позаідеологічним.