1. У віршознавстві — заключна частина віршованого рядка, що починається з останнього наголошеного складу до його кінця; ритмічне завершення рядка.
2. У музиці — завершальний розділ музичної форми, композиції або її самостійної частини, що створює відчуття закінченості; каденція.
3. У середньовічній та ренесансній багатоголосній музиці — стандартизована формула гармонійного завершення, що закріплювала тональність.
4. У праві (рідко) — умова, пункт у договорі, законодавчому акті або судовому рішенні.