Словник Української Мови
1. Місто в Україні, адміністративний центр Кобеляцької міської громади Полтавського району Полтавської області, розташоване на лівому березі річки Ворскла.
2. Міська громада в Україні, у складі Полтавського району Полтавської області, з адміністративним центром у місті Кобеляки.
3. Історична назва міста Кобеляки, що вживалася в множині (на кшталт “Харків — у Харкові”, “Кобеляки — у Кобеляках”).
1. (мед., психол.) Пов’язаний із дистресом, тобто шкідливим, негативним стресовим станом, що перевищує адаптаційні можливості організму та призводить до психофізіологічних порушень.
2. (екон., фін.) Стосовний до дистрес-активів або дистрес-ситуації; такий, що характеризує стан фінансової кризи, гострої неспроможності або загрози банкрутства (наприклад, дистресові активи, дистресова компанія).
1. Рідкісний варіант написання назви міста Кобеляки в Полтавській області, що вживався в історичних документах або в поетичній мові.
2. Застаріла або діалектна форма в значенні “самець собаки” (кобель), яка інколи фіксується в писемних пам’ятках або фольклорі.
1. (у музиці) Пов’язаний з дистонією; такий, що характеризується неточністю звуковисотних співвідношень, розладом інтонації.
2. (у психології та медицині) Пов’язаний з дистонією (емоційним розладом); такий, що характеризується внутрішнім конфліктом, протиріччям між почуттями, прагненнями та цінностями особистості.
1. Назва археологічної культури пізньої бронзової та ранньої залізної доби (XII–IV ст. до н.е.), поширеної на Північному Кавказі, названої за першими знахідками біля села Кобан у Північній Осетії.
2. Представник або представниця давнього народу — носія кобанської культури.
3. Рідкісне прізвище українського або польського походження.
1. (у музиці) Втрачати точну висоту звуку, розстроюватися (про музичний інструмент або голос).
2. (переносно) Виходити з гармонійного стану, порушувати внутрішню або зовнішню рівновагу; дисонувати, не відповідати оточенню.
Кобамамід — коферментна форма вітаміну B₁₂ (кобаламіну), що бере участь у ферментативних реакціях переносу одноуглецевих фрагментів у клітинах людини та тварин, зокрема у синтезі ДНК та метаболізмі амінокислот.
1. (у музиці) співати або грати фальшиво, не потрапляючи в потрібний тон, порушувати гармонійну звукову єдність.
2. (переносно) різко не відповідати чомусь, не гармоніювати з оточенням, виглядати чужорідним або невідповідним у певному контексті.
1. Рідкісний мінерал, гідроксид нікелю та кобальту з групи ашаритів, який зустрічається у вигляді дрібних рожевих кристалів або нальотів.
2. Робітник або майстер, який займається видобутком або переробкою кобальтових руд.
3. Заст. Той, хто займається кобальтуванням — нанесенням синьої (кобальтової) фарби на керамічні вироби.
Кобальтуватися — у хімії та металургії: покриватися тонким шаром кобальту або його сполук, наприклад, для надання виробу захисних властивостей, декоративного вигляду (синюватого відтінку) або для підготовки поверхні до подальших технологічних операцій.