кобальтівник

1. Рідкісний мінерал, гідроксид нікелю та кобальту з групи ашаритів, який зустрічається у вигляді дрібних рожевих кристалів або нальотів.

2. Робітник або майстер, який займається видобутком або переробкою кобальтових руд.

3. Заст. Той, хто займається кобальтуванням — нанесенням синьої (кобальтової) фарби на керамічні вироби.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |