кобальтівник

[kobɑlʲtiʋnɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Рідкісний мінерал, гідроксид нікелю та кобальту з групи ашаритів, який зустрічається у вигляді дрібних рожевих кристалів або нальотів.

  2. Робітник або майстер, який займається видобутком або переробкою кобальтових руд.

  3. Заст. Той, хто займається кобальтуванням — нанесенням синьої (кобальтової) фарби на керамічні вироби.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кобальтівник, р. кобальтівника, д. кобальтівникові, з. кобальтівника, о. кобальтівником, м. кобальтівникові, к. кобальтівнику

Більше записів