1. (у музиці) Втрачати точну висоту звуку, розстроюватися (про музичний інструмент або голос).
2. (переносно) Виходити з гармонійного стану, порушувати внутрішню або зовнішню рівновагу; дисонувати, не відповідати оточенню.
дистонуватися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |