Словник Української Мови
1. (у лінгвістиці) Такий, що стосується кодиференціації — процесу виникнення відмінностей між різними формами однієї мови, які використовуються в різних соціальних групах або ситуаціях, але не розглядаються як окремі діалекти чи мови.
2. (у соціолінгвістиці) Властивий мовній ситуації, коли різні варіанти (соціолекти, стилі) однієї мови мають чітке функціональне розподілення за сферами вжитку (наприклад, високий стиль для офіційних подій та розмовний — для побуту).
1. Прислівник, що означає дуже добре, відмінно, у високому ступені задовільно; уживається для посилення значення слова “добре”.
2. (У значенні присудкового слова) Про стан здоров’я, самопочуття: цілком задовільний, навіть дуже хороший.
3. (У значенні присудкового слова) Про стан справ, ситуації: цілком прийнятний, належний, навіть дуже сприятливий.
1. У математиці, зокрема в диференціальній геометрії та алгебричній топології — лінійне відображення, що діє на коцепях або диференціальних формах, подвійне (дуальне) до диференціала; зазвичай позначається як d* або δ.
2. У теорії гомологій — оператор, що знижує градус (ступінь) та є диференціалом у коцепному комплексі, тобто задовольняє умову d ∘ d = 0.
1. (розм.) Зменшувально-пестлива форма прикметника “добрий”, що виражає високу міру якості, приємності або симпатії; дуже добрий, гарний, милий.
2. (перен., розм.) Про щось пристойного розміру, достатньо великий (часто з відтінком іронії або захоплення).
1. (істор.) Службова особа в Російській імперії, яка займалася переписуванням паперів, копіюванням документів у судах та інших установах; переписувач, копіїст.
2. (перен., розм., заст.) Про людину, яка виконує рутинну, невибагливу канцелярську роботу; дрібний службовець.
1. Прислівник до слова “добрий”, що означає: у достатній, задовільній мірі; добре, непогано.
2. Уживається для вираження іронічного, несхвального ставлення до дії або стану, що формально є добрим, але не повністю відповідає очікуванням; так собі, абияк.
3. (розм.) Лагідно, м’яко, без поспіху; обережненько.
Наукова дисципліна, що вивчає матеріальну структуру, історію створення та побутування рукописних книг (кодексів) як історичних пам’яток, зокрема їхній матеріал, палеографічні особливості, філіграні, переплети, примітки, а також реконструкцію складів давніх бібліотек.
1. Зменшувально-пестливий варіант до прикметника «добрий»; що має добрий, лагідний характер, викликає симпатію своєю добротою (про людину, тварину).
2. Який виглядає милим, приємним, симпатичним, часто з відтінком невинності чи наївності (про зовнішність, вираз обличчя тощо).
3. У значенні прислівника «добренько»: достатньо, задовільно, непогано; також іронічно або з погрозою про необхідність щось зробити належним чином.
Кодзьоін — буддистський монастир у Японії, що належить до секти Дзьодо-сінсю, заснований у 1339 році в Кіото як храм для медитації та навчання.
Кодзьоін — власна назва конкретного храмового комплексу в районі Хіґашіяма в Кіото, Японія, відомого своїми садами та архітектурою в стилі Муроматі.
1. Медичний стан, спричинений тривалим вживанням кодеїну, що характеризується психічною та фізичною залежністю від цього алкалоїду опію.
2. У мистецтві та літературі — напрям або стиль, для якого характерні мотиви сп’яніння, марення, впливу наркотичних речовин (зокрема кодеїну) на творчий процес та образність.