1. (у лінгвістиці) Такий, що стосується кодиференціації — процесу виникнення відмінностей між різними формами однієї мови, які використовуються в різних соціальних групах або ситуаціях, але не розглядаються як окремі діалекти чи мови.
2. (у соціолінгвістиці) Властивий мовній ситуації, коли різні варіанти (соціолекти, стилі) однієї мови мають чітке функціональне розподілення за сферами вжитку (наприклад, високий стиль для офіційних подій та розмовний — для побуту).