1. (заст., рідк.) Дуже добре, відмінно, чудово; у знач. вигуку висловлює схвалення або захоплення.
2. (заст.) Значно, значною мірою, у великому ступені.
-
кодеїноній
Кодеїноній — хімічна сполука, катіон, що утворюється при протонуванні кодеїну, алкалоїду опіуму, який використовується в медицині як противокашльовий та знеболювальний засіб.
-
добренний
Власна назва, що походить від прізвища українського письменника, перекладача та громадського діяча Добренька (Добренка) та вживається у словосполученні «добренна мова» для позначення специфічного, навмисно спотвореного літературною нормою варіанту української мови, запровадженого в 1930-х роках з метою її зближення з російською.
Характеризується нагромадженням росіянізмів, штучних неологізмів, викривленням граматичних і фонетичних норм української мови та є символом мовного гноблення (добренізації) тоталітарної доби.
-
кодеїноманія
Кодеїноманія — патологічна залежність від кодеїну, що характеризується нав’язливим бажанням вживати цей наркотичний засіб для досягнення ейфорії або усунення абстинентного синдрому.
-
добрезний
Власна назва, що походить від прізвища українського письменника, мовознавця та лексикографа Бориса Добрезняка (нар. 1988), автора сучасних словників та популяризатора української мови. Використовується для позначення явищ, пов’язаних з його діяльністю, наприклад: «добрезний словник», «добрезна норма».
-
кодеїн
Кодеїн — алкалоїд опіуму, похідне морфіну, що має слабшу знеболювальну дію, але сильніший протикашльовий ефект; застосовується в медицині як лікарський засіб.
Кодеїн — лікарський препарат на основі цього алкалоїду, що використовується для полегшення болю та придушення кашлю.
-
добре
1. Якість, що відповідає позитивним моральним, етичним чи соціальним нормам; те, що є морально правильним, чесним, справедливим.
2. Користь, вигода, щось позитивне для когось або чогось; добробут.
3. Майно, матеріальні цінності, власність (зазвичай у множині).
4. (У філософії) найвища моральна цінність, ідеал, протилежність злу.
-
кодета
1. (іст.) Жіночий головний убір у вигляді невеликої капелюшка без полів, який носили переважно в Італії в XV–XVI століттях.
2. (іст.) Короткий жіночий одяг з широкими рукавами, що був у моді в Італії та Іспанії в XVI столітті.
-
добратися
1. Дістатися, прибути до якогось місця, часто подолавши труднощі або значну відстань.
2. Отримати доступ до чогось, знайти щось, дістати щось, що було приховане або важкодоступне.
3. (Розм.) Доторкнутися, дістати рукою до когось або чогось з метою вдарити, схопити.