1. Ручний столярний або слюсарний інструмент у вигляді загостреної сталевої пластини з руків’ям, що використовується для видовбування, обробки отворів, пазів або різьблення по дереву чи м’якому металу.

2. Різальний інструмент у вигляді стрижня з ріжучою кромкою на кінці, що застосовується на верстатах (токарних, довбальних) для обробки металу.

3. Важкий металевий інструмент з гострим або плоским кінцем, що використовується в гірничій справі, геології або будівництві для ручного розколювання, відбивання гірських порід, бетону тощо.

4. У медицині — хірургічний інструмент для роз’єднання або видалення кісток.

5. У зоології — видовжений передній зуб у гризунів (бобрів, мишей тощо), що пристосований для гризіння.

1. Велика, масивна долота, яка використовується для грубої обробки дерева або каменю.

2. Розмовна назва великого, незграбного або застарілого інструменту, схожого на долото.

3. Переносно: про щось велике, важке та незручне, що нагадує такий знаряд.

Долорологія — наукова дисципліна, що вивчає біль (зокрема фізичний та психологічний) як соціокультурний, філософський та історичний феномен, а також його репрезентацію в мистецтві та літературі.

Долорологія — у ширшому сенсі: міждисциплінарна галузь знань, що досліджує страждання, травму, пам’ять про них та способи їх подолання в індивідуальному та колективному вимірах.

Долориметрія — метод вимірювання інтенсивності болю, зазвичай за допомогою спеціальних шкал або приладів, що дозволяє кількісно оцінити суб’єктивні відчуття пацієнта.

Долориметрія — розділ медицини та психофізіології, що займається вивченням, оцінкою та об’єктивізацією больових відчуттів.

Внутрішня, увігнута частина кисті руки людини від зап’ястя до основи пальців.

У переносному значенні — символ відкритості, щирості, готовності прийняти або віддати (наприклад, “жити на долоні” — бути відкритим, не таїтися).

Одиниця вимірювання довжини, що дорівнює ширині долоні.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “долоня” — невелика долоня, рука (зазвичай дитяча або жіноча).

2. (переносно) Невелика, порівняно рівна ділянка землі, що нагадує за формою долоню.

3. (переносно, поет.) Утворення, предмет або простір, що своєю увігнутою формою нагадує долоню (наприклад, долонька квітки, долонька гірської долини).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “долоня” — невелика долоня, рука (особливо дитяча).

2. (анатом.) Центральна, вдавлена частина долоні, оточена підвищеннями (тенаром та гіпотенаром).

3. (бот.) Частина листка певних рослин (наприклад, клена), що нагадує за формою долоню з пальцями; одна з лопатей пальчастого листка.

4. (техн.) Невелика опорна або направляюча деталь, пластина, що має форму, схожу на долоню.

1. Долон — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

2. Долон — власна назва річки в Україні, лівої притоки Свічі, що протікає у межах Івано-Франківської області.

Процес заміщення кальциту (карбонату кальцію) у вапнякових породах на доломіт (карбонат кальцію та магнію) під впливом магнійвмісних підземних вод, що призводить до утворення доломітових порід.

Процес обробки або внесення доломіту (подрібненої доломітової породи) в ґрунт для зниження його кислотності.

1. Карбонатна гірська порода, що складається переважно з мінералу доломіту (карбонату кальцію та магнію) і утворюється в результаті метасоматичного заміщення кальциту; використовується як будівельний та облицювальний камінь, а також як флюс у металургії та сировина для виробництва вогнетривів.

2. Мінерал класу карбонатів, подвійна сіль кальцію та магнію (CaMg[CO₃]₂), що кристалізується в тригональній системі; часто зустрічається у вигляді зернистих мас, рідше — кристалів.