1. (матем.) Властивість функції, що характеризує можливість обчислення її похідної в даній точці або на даному проміжку; диференційовність.

2. (екон.) Властивість ринку, продукції, послуг тощо, що полягає в наявності суттєвих відмінностей, що дозволяють їх розрізняти та класифікувати за певними ознаками.

3. (загальне) Розчленованість, розподіл на окремі складові частини або категорії за певними критеріями; наявність відмінностей, що дозволяють проводити диференціацію.

1. Розділення, розчленування цілого на окремі частини, елементи або групи за певними ознаками; процес, внаслідок якого з’являються відмінності між частинами, що були однорідними.

2. (У біології) Зміна в ході розвитку організму, що призводить до спеціалізації клітин, тканин чи органів та виникнення між ними структурних і функціональних відмінностей.

3. (У математиці) Обчислення диференціала функції; знаходження похідної.

4. (У соціальних та економічних науках) Розподіл, розшарування суспільства, галузей господарства, ринків тощо на окремі групи за певними критеріями (наприклад, за доходами, професіями, рівнем розвитку).

1. Пристрій або система, що виконує математичну операцію диференціювання (обчислення похідної) над вхідним сигналом, перетворюючи його на сигнал, пропорційний швидкості зміни вхідної величини; застосовується в автоматиці, телемеханіці, обчислювальній техніці.

2. Особа або організація, що займається диференціацією (розмежуванням, поділом на відмінні частини) чогось, наприклад, ринкових продуктів, послуг, стратегій.

1. Математичний термін, що позначає головну, лінійну частину приросту функції; у традиційних позначеннях позначається як dy або df(x).

2. Механічний пристрій у складі трансмісії транспортних засобів (автомобілів, тракторів тощо), який дозволяє ведучим колесам обертатися з різною швидкістю, наприклад, під час руху в повороті.

3. Різниця, відмінність між якими-небудь величинами, показниками або рівнями (наприклад, диференціал у заробітній платі, температурний диференціал).

Диферентівка — власна назва села в Україні, що розташоване в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

1. У математиці, зокрема в диференціальній геометрії та теорії груп Лі — гладкий многовид, що має структуру, подібну до групи Лі, але без вимоги асоціативності операції множення; формально, це пара (G, m), де G — гладкий многовид, а m: G × G → G — гладка операція множення, яка має тотожній елемент та обернені елементи.

2. У техніці та машинобудуванні — деталь або вузол диференціального механізму (наприклад, у трансмісії транспортного засобу), що має специфічну тоїдну (кільцеподібну) форму або призначена для забезпечення диференціального руху.

Диферентор — у техніці: пристрій або механізм, що забезпечує диференційний (різний) розподіл крутного моменту між вихідними валами, що обертаються з різною швидкістю, зокрема між ведучими колесами транспортного засобу на поворотах.

Диферентор — у гірничій справі: апарат для збагачення корисних копалин (наприклад, вугілля) у важкому середовищі (суспензії), що працює на принципі розділення частинок за густиною в потоці, що рухається по похилій площині.

Диферентометр — прилад для вимірювання різниці (диференціалу) двох близьких за значенням величин, наприклад, тиску, температури, електричного потенціалу.

Диферентометр — у гідрології та метеорології: прилад для вимірювання різниці рівнів води у двох сусідніх колодязях або різниці атмосферного тиску між двома пунктами.

1. (від лат. differens — той, що відрізняється) У математиці, зокрема в обчисленні нескінченно малих: те саме, що диференціал — головна, лінійна частина приросту функції.

2. (від лат. differens — той, що відрізняється) У морській справі: різниця в осадці (глибині занурення) носової та кормової частин судна; кут поздовжнього нахилу судна щодо поверхні води.

1. Різниця між осадкою (глибиною занурення) носової та кормової частин судна в воду; кут поздовжнього нахилу судна.

2. У переносному значенні: перевага, переважання чогось, переважна частка чогось у чомусь (наприклад, у розподілі коштів, уваги тощо).