Словник Української Мови
1. Запальне захворювання товстої кишки, що характеризується болем у животі, порушенням випорожнень (проносом, часто з домішками слизу або крові), іноді підвищенням температури тіла.
2. (у техніці) Частина поршневого насоса у вигляді порожнистого циліндра, в якому рухається поршень; гільза циліндра.
1. (про предмет) Такий, що був доданий, приєднаний до чогось пізніше, після основної частини; прибудований, добудований.
2. (перен., розм.) Про людину: такий, що з’явився або приєднався до колективу, групи, сім’ї пізніше за інших; прийшлий.
1. Додати щось до вже наявного, приєднати, долучити.
2. Дістати, доставити щось у певне місце, особливо кидаючи або доправляючи після основної частини.
3. У розмовній мові: сказати, додати щось до розмови, зауважити.
1. Зменшувальна форма до слова “колесо”: невелике колесо, колесико.
2. Технічний термін для позначення малої зубчастої деталі (шестерні) в механізмі годинника або іншого приладу.
3. У ботаніці: тип суцвіття, характерний для деяких рослин (наприклад, вербових), у якому квітки сидять на коротких ніжках навколо потовщеної осі, нагадуючи спиці в колесі.
1. Технічний термін для позначення сукупності коліс або колісної пари рухомого складу залізничного транспорту (вагона, локомотива тощо).
2. Власна назва села в Україні, зокрема села Колісня у Хмільницькому районі Вінницької області.
1. (від дієслова “докиненути”) Такий, що був кинутий до певного місця або до певної мети; дістався кудись у результаті кидання.
2. (переносно, розм.) Такий, що був доданий, приєднаний до чогось іншого, часто без особливого порядку або невдоволено; приписаний.
Який поєднує колісний та гусеничний рушій, здатен пересуватися як на колесах, так і на гусеницях.
Який стосується транспортних засобів (переважно військової техніки, наприклад, танків або тягачів), що мають змінний або комбінований колісно-гусеничний хід.
1. Дістатися, дійти до якогось місця, долетіти (переважно про предмети, що кидають).
2. Дістатися, прибути кудись з труднощами, пізно або невчасно.
3. Розм. Набридати, надокучати комусь постійними проханнями, вимогами або увагою.
1. Стосунковий до колісниці, призначений для неї.
2. Стосунковий до Колісницького, пов’язаний з ним (від власної назви Колісницький).
1. Додавати щось до вже наявного, прикидати, присипати, прикладати ще.
2. Кидати, метати щось до якоїсь мети або до певного місця.
3. Розмовне. Говорити щось додатково, зауважувати, вставляти слова в розмову.