Приклад 1:
«За вісьмох безсмертних», — вирішив щось своє докинути Станіслав, але я відхилив його ідею, позаяк ні про жодних вісьмох без смертних нічого не знаю. Коли ж Анджеліко зник у темряві з порожніми пляшками, щоб оновити їхню наповненість — тільки вже не соаве, а чимось нарешті міцнішим — темним венеційським токаєм, — коли ми знову лишилися вдвох, я запитав у свого невидимого співрозмовника: «Хочеш, я заховаю тебе від твоїх ворогів так, що ніхто й не знатиме, куди ти подівся?» «Тільки не це, — здригнувся Станіслав.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
“А з другое стороны, отъ полудня за Драбскою брамою только черезъ ровъ, где можетъ человекъ каменемъ з руки докинути, по конець мосту прилегла гора, на имя Клинецъ, ровна зъ замъко- вою. А другая тамъже подалей вышъша, на имя Вздыхальнея, але тая остра, мо- жеть быти унижена копаньемъ” 949.a 284 b Палінодія Катехізис Лаврентія Зизанія Густин- ський літопис Патери кон Патерик 1661 р. Синоп сис Печерське житіє св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
Йому дуже подобалось, як говорить Роман, i самому хотiлося докинути слiвце, щоб знати було, що й вiн не абихто. Батько й iншi гостi думали: «Ач, як набрався Роман, науки!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”