Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “докиненути”) Такий, що був кинутий до певного місця або до певної мети; дістався кудись у результаті кидання.
2. (переносно, розм.) Такий, що був доданий, приєднаний до чогось іншого, часто без особливого порядку або невдоволено; приписаний.
Приклад 1:
Хоть найменчий даток докинений дасть поміч одиниці жертви недуги, котра змушена вже була від’їхати до Закопаного. Щирий спасибіг від недужого”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”