• комбі

    1. Розмовна назва комбінованого взуття — високого взуття, що поєднує елементи черевиків та кросівок, зазвичай на товстій підвішці.

    2. Розмовна назва комбінованого корму для тварин (наприклад, комбікорму).

    3. Розмовне скорочення від слова “комбінат” (наприклад, харчовий комбінат, металургійний комбінат).

    4. Розмовне скорочення від слова “комбінезон”.

  • докоситися

    1. Дістати косою, зробити косити до кінця, до якоїсь межі або до якогось стану.

    2. (переносно, розмовне) Дійти до чогось, домогтися чогось важкого, виснажливого, часто через тривалу працю або подолання перешкод.

  • комбустіологія

    Комбустіологія — розділ медицини, що вивчає патологічні процеси, що виникають внаслідок опіків, розробляє методи їх лікування та профілактики.

  • докосити

    1. Закінчити косити (траву, хліб тощо), завершити косовицю.

    2. Докоситися до якогось місця або до певного часу, косою дістатися чогось.

    3. Додатковим косінням вирівняти ділянку, скошену нерівномірно; скосити те, що залишилося.

  • комбустіолог

    Лікар-спеціаліст, який займається лікуванням опіків та їхніх наслідків.

  • докорінно

    1. У спосіб, що стосується самої суті, основи чогось; глибинно, суттєво, фундаментально.

    2. Повністю, цілком, абсолютно; так, що не залишається попереднього стану або властивостей.

  • комбу

    Комбу — вид їстівних бурих водоростей роду Laminaria, що виростають у холодних водах біля узбережжя Японії, Кореї та Китаю; широко використовуються в східноазійській, особливо японській, кухні для приготування бульйонів (дасі), як приправа або самостійна страва.

    Комбу — сушені, зазвичай у вигляді пластин або порошку, листя водоростей Laminaria japonica та споріднених видів, що використовуються як харчовий продукт.

  • докорінний

    1. Який існує здавна, з найдавніших часів; первісний, прадавній, автохтонний.

    2. Який стосується самих основ, найглибших коренів чогось; суттєвий, радикальний, корінний.

  • комбриг

    1. Військове звання вищого командного складу в Червоній армії СРСР у 1935–1940 роках, що відповідало сучасному званню бригадного генерала; особа, яка мала це звання.

    2. Скорочене розмовне позначення командира бригади (бригадного генерала) у сучасних українських чи інших збройних силах.

  • докорятися

    1. (кому, чому) Підкорятися, коритися, слухатися когось або чогось; визнавати чиюсь владу, авторитет.

    2. (чому) Піддаватися впливу, дії чогось; бути керованим чимось.