Словник Української Мови
Буква
1. Військове звання вищого командного складу в Червоній армії СРСР у 1935–1940 роках, що відповідало сучасному званню бригадного генерала; особа, яка мала це звання.
2. Скорочене розмовне позначення командира бригади (бригадного генерала) у сучасних українських чи інших збройних силах.
Приклад 1:
Власне, цю думку подав Охріменко, що знав добре Свистуна, а ще краще знав Васильченка, як гордого й затятого, «кам’яного чоловіка», який нібито дуже скандалив із своїми слідчими, тримався правді, як гордий орденоносець і комбриг. Але відчинилися двері й, замість Свистуна а чи Васильченка на ряднині, в дверях з’явилася людина в сніжно-білій одежі — якийсь випещений, пихатий красень в майському костюмі, з грузинськими рисами обличчя.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”