1. Який існує здавна, з найдавніших часів; первісний, прадавній, автохтонний.
2. Який стосується самих основ, найглибших коренів чогось; суттєвий, радикальний, корінний.
докорінний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Утвердження геліоцентричної системи світу взагалі стало подією світового масштабу , бо спричинило докорінний перегляд одвічних уявлень про місце Землі у Сонячній системі, а отже, й у Всесвіті. Це треба на увазі, опановуючи матеріал цього параграфа.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”
Частина мови: прикментик () |