Словник Української Мови
Каленикович — українське прізвище, що походить від імені Каленик (від грецького Каллінік — «той, що красиво перемагає»).
Каленикович — персонаж однойменної народної думи козацького циклу, син козака Каленика, який вирушає на пошуки батька, потрапив у турецький полон і героїчно гине, відмовившись приймати чужину.
специфічний жанр українського обрядового фольклору, притаманний насамперед Закарпаттю та частині Гуцульщини
різновид говірки
1. Каленик — українське чоловіче ім’я, народна форма календарного імені Калінік (від грецького «Каллінікос» — «той, хто красиво перемагає»).
2. Каленик — персонаж українського народного вертепу, один з традиційних героїв-«запорожців», що зображується як козак у високій шапці, часто з гумором та соціальним підтекстом.
3. Каленик — народна назва свята Калістрата (або Калініка), що відзначається 12 серпня (за старим стилем) та пов’язана з обрядами захисту врожаю від негоди.
Особа, яка виступає з доповідною, науковим або інформаційним повідомленням на зборах, конференції, семінарі тощо.
Учений, співробітник наукової установи, який готує та захищає доповідь (звіт) про виконану науково-дослідну роботу.
Студент, аспірант, який виступає з доповіддю на заняттях, науковому гуртку, конференції.
Календула — однорічна трав’яниста рослина родини айстрових з яскраво-жовтими або помаранчевими квітками, широко використовується в медицині, косметології та як декоративна культура; нігтики.
Календула — висушені квіткові кошики цієї рослини, що застосовуються як лікарська сировина для приготування настоїв, відварів, мазей тощо.
1. Розповідь, повідомлення про щось, що відбувається або відбулося; інформація, подання відомостей.
2. Учбова дисципліна, що вивчає методику створення та виголошування усних публічних виступів інформаційного характеру.
3. У літературознавстві — коротка форма епічної прози, що за обсягом і характером розгортання сюжету займає проміжне місце між оповіданням і повістю.
Йойгі (яп. 用意, yōi) — це японський термін, який найчастіше зустрічається в бойових мистецтвах (карате, дзюдо тощо) як команда «приготуватися»
1. У давньоримському календарі — перший день кожного місяця, коли боржникам належало повертати борги, а жерці оголошували про наступні свята.
2. У переносному значенні — дуже віддалений або невизначений час, майбутнє (переважно у вислові “відкласти до грецьких календ”, тобто на невизначений термін або назавжди).
1. (у логіці та математиці) Властивість двох елементів, понять або множин, які взаємно доповнюють одне одного до цілого; взаємна доповнюваність.
2. (у біохімії та молекулярній біології) Властивість нуклеотидних послідовностей ДНК або РНК утворювати стійкі комплементарні зв’язки між азотистими основами (аденін з тиміном або урацилом, гуанін з цитозином), що є основою реплікації, транскрипції та інших ключових біологічних процесів.
3. (у лінгвістиці) Синтаксичний зв’язок, при якому один компонент виражає об’єкт, на який спрямована дія, або інше відношення, що уточнює значення головного слова (дієслова, прикметника, іменника); відношення між доповненням та іншими членами речення.
4. (загальне) Взаємозв’язок, при якому одне явище, поняття або об’єкт служить природним і необхідним доповненням до іншого, утворюючи з ним завершену цілісність.
1. Власна назва українського народного вигуку, що виражає раптовий біль, здивування, жах або інше сильне емоційне збудження.
2. Термін (часто в лінгвістиці, фольклористиці) для позначення характерного закликового або окличного слова, що є частиною вигуків, приспівів або вигуку-вирази.