Словник Української Мови
1. Чоловіче особове ім’я єврейського походження (івр. יוֹסֵף — Yosef), що означає “Бог примножить” або “Бог додасть”. Поширене в українському ономастичному просторі, зокрема як канонічне ім’я та в народних формах (наприклад, Осип).
2. Ім’я кількох персонажів Біблії, найвідоміший з яких — Йосиф Прекрасний (син патріарха Якова і Рахилі), історія якого описана в Книзі Буття.
3. Ім’я святого Йосифа Обручника, чоловіка Діви Марії, вихователя Ісуса Христа в християнській традиції.
1. (діал.) Невеликий, густий, часто заболочений лісок, галявина серед лісу з підліском і чагарниками; хаща, нетря.
2. (перен.) Безладдя, плутанина, хаос (у думках, справах тощо).
3. (заст.) Важкодоступне, відокремлене місце; глушина, захолустя.
1. Спальне приміщення в монастирях, інтернатах, казармах або студентських гуртожитках, призначене для спільного ночівлю багатьох осіб.
2. (Істор.) Велика спільна спальня в середньовічних монастирях, зазвичай розташована на другому поверсі.
Калтик — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
Калтик — власна назва села в Україні, розташованого в Заліщицькій громаді Чортківського району Тернопільської області.
По батькові жінки, утворене від чоловічого імені Йосип; вказує на ім’я батька особи. Наприклад: “Марія Йосипівна” означає “Марія, дочка Йосипа”.
1. Спальне приміщення в навчальних закладах (школах-інтернатах, пансіонах, семінаріях тощо), де мешкають учні чи студенти.
2. Загальна спальня в казармах, монастирях, лікарнях, дитячих таборах та інших установах з груповим проживанням.
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Вінницькій області.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Південного Бугу, що протікає Вінницькою областю.
1. По батькові чоловіка, утворене від імені Йосип (Йосиф).
2. Прізвище, утворене від імені Йосип (Йосиф).
1. Гумові або шкіряні чохли для взуття, які надівають зверху на черевики або туфлі для захисту від вологи та бруду.
2. (заст.) Низьке гумове взуття, що надівається на ногу, або частина взуття, що покриває ступню (підошовна частина чобіт).
1. (від фр. dormeuse — «сонна, спляча») — закрита карета, пристосована для подорожей із зручними сидіннями, які трансформуються в ліжко, що дозволяло пасажирам спати під час тривалої їзди; поширена в Європі у XVIII–XIX століттях.
2. (переносне значення, застаріле) — великий, дуже місткий дорожній екіпаж або вагон, обладнаний для ночівлі.