1. Низька шафа з видвижними ящиками для зберігання білизни, одягу або дрібних речей.
2. (у переносному значенні) Про людину з повною, округлою фігурою.
-
комогеологія
Комогеологія — галузь геології, що вивчає будову, склад, властивості та геологічну історію комет, а також процеси, що формують і змінюють їхні ядра та коми.
-
докучатися
1. Набридати комусь, нав’язливо домагатися чогось, приставати з чимось.
2. (розм.) Доводити до певного стану, результату тривалими, наполегливими діями або впливом.
-
комовики
1. Назва однієї з гілок українського козацького роду (згодом — старшинського, а потім дворянського роду) Лизогубів, що походила від Семена Лизогуба (рідний брат Якова Лизогуба, засновника головної гілки роду) та володіла маєтностями, зокрема, у селі Корніївка (нині Чернігівська область).
2. Історична назва мешканців села Корніївка на Чернігівщині, що належало представникам цієї гілки роду Лизогубів.
-
докучати
1. Набридати комусь, надокучливо турбувати когось, викликаючи роздратування або невдоволення.
2. Постійно переслідувати, тривати в часі, створюючи незручності або завдаючи страждань (про явища, відчуття тощо).
-
комовик
1. Рідкісний вид гриба родини печерицевих (Agaricaceae), що має характерну конусоподібну форму шапки та росте на гної; наукова назва — Agaricus comtulus.
2. Застаріла назва гриба печериці польової (Agaricus campestris), що зростає на добрих, перегнійних ґрунтах.
-
докурюватися
Докурюватися — доводити куріння до кінця, викурювати щось до останку.
Докурюватися — доводити себе тривалим або надмірним курінням до шкідливих наслідків, погіршення стану здоров’я.
-
комноження
1. (математика) Дія за значенням дієслова «комножити»; множення чисел, перемножування.
2. (біологія) Розмноження живих організмів шляхом поділу, брунькування або іншими безстатевими способами; вегетативне розмноження.
-
комнезамівець
Член комітету незаможних селян (комнезаму) — організації, що існувала в Україні в 1920-х роках для проведення політики радянської влади на селі, боротьби з куркульством та підтримки колективізації.
-
докурювати
1. Курити щось до кінця, доводити куріння до завершення.
2. Допалювати сигарету, цигарку тощо, що була загашена або залишена непокуреною.
3. (переносно) Завершувати якусь справу, дію, особливо коли вони наближаються до кінця або втомили.