1. Рідкісний вид метелика родини сонцевиків (Nymphalidae), що мешкає у вологих лісах Карпат та Полісся, відомий науці під назвою Euphydryas maturna; характерний яскравим блискучим забарвленням крил з візерунком з оранжевих, білих та чорних плям.

2. Розмовна назва будь-якого метелика з яскраво блискучим, переливчастим або металічним забарвленням крил, наприклад, деяких видів перламутрівок або синявців.

Блища — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільської області.

1. Дрібна блискуча частинка, сяйна плівка або елемент, що використовується для декорування, нанесення макіяжу або створення ефекту мерехтіння; глітер.

2. Розмовна назва новорічних ялинкових прикрас у вигляді тонких сріблястих або золотистих ниток, що імітують іній або сніг.

3. Переносно: про щось принадне, але поверхневе, марнославне або несуттєве, що привертає увагу лише зовнішнім виглядом або блиском.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (з 2020 року — Калуської міської громади).

1. Властивість за значенням прикметника “блискучий”; здатність сильно відбивати світло, сяяти, випромінювати яскравий блиск.

2. Переносно: видатні здібності, винятковий талант, яскравість у виявленні якостей або у діяльності, що викликає захоплення.

3. Переносно: зовнішній ефект, пишність, розкіш, що вражає, але часто позбавлена глибини або сутності; показна, зовнішня яскравість.

1. Рід комах родини жуків-листоїдів (Chrysomelidae), представники якого мають яскраве металеве забарвлення.

2. Жук із роду блискунець, зокрема поширений вид — блискунець іржанковий (Chrysolina fastuosa), який має золотисто-зелений або мідний блиск.

1. Рід жуків родини пластинчастовусих, представники якого мають яскраво-металеве забарвлення (золотисте, зелене, мідне тощо); жук із цього роду (Cetonia).

2. Рід комах родини мурах-блискунець, які паразитують у гніздах інших мурах (Formicoxenus).

3. Рід грибів родини блискунових, що мають блискучу, слизьку в вологу погоду шапинку (Galerina).

1. Явище, коли світло нерівномірно відбивається від поверхні, створюючи миготливі, мерехтливі відблиски; мерехтіння, виблискування.

2. (перен.) Ефектне, привертаюче увагу зовнішнє вираження чого-небудь, часто без глибини змісту; зовнішній блиск, пишність.

Властивість або якість того, що блискотливе; здатність інтенсивно відбивати світло, випромінювати яскраві, мерехтливі спалахи.

1. (у фізиці) Оптичне явище, що виникає при взаємодії світла з поверхнею рідини, коли внаслідок капілярних хвиль утворюється динамічна картина яскравих блискучих смуг або плям, що швидко змінюються; світлові відблиски на поверхні води, що хвилюється.

2. (у поетичній, художній мові) Яскраве, сліпуче мерехтіння, гра світлових відблисків, що швидко змінюються (наприклад, від снігу, води, діамантів).