Словник Української Мови
1. Який стосується періоду, подій або дій, що відбуваються до початку судового розгляду справи; попередній судовому процесу.
2. Який здійснюється, проводиться уповноваженими органами до передачі справи до суду (наприклад, про досудове слідство, досудове провадження).
Досугий — заст. те ж саме, що досужний; такий, що має багато досугу, вільний від занять, праці.
1. (розм.) Набридливо, нав’язливо домагатися чогось, приставати з проханнями або вимогами.
2. (діал.) Доторкнутися до чогось, зачепити щось.
1. (діал.) Досовувати, допихати, допхнути щось кудись або до чогось.
2. (перен., діал.) Домовляти, доводити до кінця якусь справу чи розмову.
1. (вживається з прислівниками “так”, “настільки”) У такий же ступінь, міру; настільки ж.
2. (застаріле) До такого ступеня, міри; настільки.
1. Дістатися, дійти до якогось місця або стану, досягти чогось (зазвичай після зусиль або подолання перешкод).
2. (У пасивному стані) Бути досягнутим, здобутим, реалізованим (про мету, результат).
1. Дістатися, дійти до якогось місця або стану, досягти чогось; здобути, отримати в результаті зусиль.
2. (застаріле) Доторкнутися до когось, чогось; сягнути.
1. (дієслово) Дістатися, дотягнутися до чогось, досягти якоїсь мети або отримати щось в результаті зусиль; досягти.
2. (дієслово, застаріле) Дістатися, дійти до когось або чогось (наприклад, про звук, звістку).
1. Дійти, дістатися до якогось місця, пункту, досягти чогось (зазвичай після подолання труднощів або великої відстані).
2. Отримати, набути щось в результаті зусиль, досягти певної мети, рівня, стану.
3. (застаріле) Дістати рукою, торкнутися чогось; дотягтися.
Дістатися, дійти до якогось місця, пункту, стану або рівня, часто після певних зусиль або подолання перешкод.
Дійти до якогось часу, періоду, триваючи або розвиваючись.
Отримати, набути щось (знання, статус, результат) внаслідок власних старань, праці, розвитку.