1. (філос.) Такий, що розглядає явище через призму дуалізму; що поділяє щось на дві протилежні, нерідше несумісні, сторони, начала або категорії.

2. (лінгв.) У граматиці: такий, що стосується або вказує на дуаліс (подвійне число); що надає значення парності, подвоєння.

1. (філос., лог.) Такий, що стосується дуалізації або здійснює її; властивий дуалізації.

2. (мат.) У теорії графів: такий, що перетворює заданий граф на його дуальний (подвійний) граф шляхом заміни вершин на грані та граней на вершини.

1. (філософія) Пов’язаний з дуалізмом, що стосується дуалізму; властивий дуалізму.

2. (лінгвістика) Такий, що стосується дуалісу (граматичної категорії двоїни), що виражає значення двох предметів або осіб.

1. (про фонему) Така, що має дві різні фонетичні реалізації (алофони), які розподіляються за певними позиційними умовами в мові, наприклад, твердий і м’який варіанти.

2. (у лінгвістиці) Такий, що стосується або належить до двох різних, але взаємопов’язаних явищ, систем або категорій, що розглядаються як пара.

1. (філос.) Пов’язаний з дуалізмом, що стосується двох протилежних початків, принципів або явищ.

2. (мат., лог.) Пов’язаний з дуальністю, що знаходиться у відношенні двоїстості (наприклад, дуальний простір, дуальне твердження).

3. (лінгв.) Стосовний до граматичної категорії двоїни, що виражає два предмети або істоти (наприклад, дуальна форма іменника).

1. Дуже густий, непрохідний (про ліс, хащі, чагарник тощо).

2. Переносно: дуже глибокий, непробудний (про сон, дрімоту).

3. Переносно: величезний, надзвичайний за ступенем прояву (про невігластво, темряву).

1. Який має властивість дрімоти, що викликає дрімоту, сонливість; сонний, сонливий.

2. Який перебуває у стані дрімоти, напівсну; зажмурений, млявий (про очі, погляд).

3. Перен. Повільний, млявий, невиразний; що нагадує стан дрімоти.

Який схильний до дрімоти, напівсонний, зажмурений від сну; такий, що викликає дрімоту, сонливий.