Словник Української Мови
Завидка — прислівник, що вживається в українській мові для позначення способу дії, коли щось робиться так, щоб викликати заздрість у інших, з метою похизуватися, виставити щось напоказ.
Завидка — прислівник, яким описують дію, виконану з явним бажанням, щоб інші позаздрили, з почуттям переваги та самозадоволення.
1. (діал.) Те саме, що заздрість — почуття досади, образи, ворожості через успіхи, переваги, благополуччя іншої людини.
2. (діал., рідк.) Предмет заздрощів; щось дуже бажане, привабливе.
1. (вживається переважно у фразеологізмі) У виразі “на завиграшки” — для забави, для розваги, несерйозно, без відповідальності.
2. (заст., рідк.) У значенні: граючи, жартома, не наважуючись сказати щось прямо.
1. Технологічна операція в перукарській справі, що полягає у накручуванні волосся на папільйотки, бігуді або інші пристосування для надання йому бажаної форми та локонів.
2. Результат такої операції — закручене в локони, хвилясте волосся, що тримає певну форму.
3. У техніці — ділянка труби, шланга або іншого гнучкого елемента, зігнута кільцем або спіраллю для компенсації теплового розширення, уникнення напружень або з’єднання агрегатів.
1. (про вітер, бурю) посилюватися, ставати більш інтенсивним, набирати сили; часто з відтінком значення починати вити з більшою силою.
2. (розм., про людину) старанно, ретельно вбиратися, одягатися, прикрашати себе; кокетувати за допомогою одягу та вигляду.
3. (заст.) закручуватися, обвиватися навколо чогось; приймати вигляд завитка, спіралі.
1. Загортати, обмотувати щось навколо чогось, обвивати.
2. Заплітати, вплітати (волосся, коси тощо).
3. Складати, згортати (наприклад, вітрила).
4. Затягувати, обволікати (про туман, дим, імлу).
5. Вити, голосити (про плач з причитаннями, особливо на похороні).
6. Вити, скиглити (про собак, вовків).
1. Дія за значенням дієслова “завивати” — процес створення складних зачісок, укладки волосся за допомогою спеціальних пристосувань (бігуді, папільйоток тощо).
2. Переносно — химерне, надмірно витончене та вигадливе оформлення, вираження думки, стилю мови, що ускладнює сприйняття.
3. Рідко вживане позначення процесу обмотування, загортання чогось.
1. Народна назва вітрової (кільчастої) рожевої або білої гвоздики (Dianthus), поширеної в Україні.
2. Рідкісна назва рослини з родини гвоздикових — смілки повзучої (Silene repens).
3. У народній творчості — символічна назва, що вживається в піснях та обрядовій поезії для позначення квітки, часто з відтінком ніжності або печалі.
Завивало — народна назва вітру, буревію або вихору, що “завиває” (виє, гуде) та піднімає пил, сніг або сухе листя.
Завивало — у міфологічних уявленнях та фольклорі: персоніфікована істота, дух вітру або буревію, що має здатність голосно вити.
Завивало — переносно про людину, яка голосно та безупинно плаче, скаржиться або кричить (розм.).
1. Властивість людини, що виявляється в наполегливості, рішучості та непохитності при досягненні мети, у подоланні труднощів; незламна енергія, наполегливість.
2. (У значенні терміна) Якість характеру, морально-вольова риса особистості, що полягає в активному, цілеспрямованому та довготривалому напруженні волі для здійснення важливих життєвих цілей.