1. Робити вили, хвилясті лінії або зигзаги під час руху, рухатися не прямо, а згинаючи траєкторію.
2. Переносно: ухилятися від прямої відповіді на питання, намагатися обійти суть справи хитрістю або двозначними висловами; говорити нещиро, ухильно.
-
завилькуватість
Завилькуватість — властивість за значенням прикметника “завилькуватий”; наявність завильок, хвилястих ліній або вигинів.
-
завилькуватий
1. (Про рослини, зокрема про лозу) Такий, що має завильки — вирости у вигляді гачків, закручених відростків.
2. (Переносно, розм.) Хитромудрий, заплутаний, незрозумілий (про думки, мову, стиль тощо).
-
завидющий
Завидющий — застаріла форма прикметника, що вживалася замість сучасного «завислий» у значенні: такий, що звисає, звішується, висить униз.
-
завидько
Завидько — власна назва, що походить від українського діалектного слова “завида” (заздрість, заздрісна людина); прізвище, а також літературний персонаж, зокрема, головний герой однойменної повісті українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка, втілення хитрого та вдаваного благочестя.
-
завидуватися
1. (рідко) Ставати предметом заздрощів, викликати заздрість у когось; сприйматися як щось таке, що заслуговує на заздрість.
2. (діал.) Забажати собі того самого, що має хтось інший; заздрити.
-
завидувати
1. Відчувати заздрість до когось, бажати мати те, що є в іншої людини (матеріальні блага, успіхи, здібності тощо).
2. (застаріле) Дивитися з ненавистю, вороже; зичити зла, недоброзичливо ставитися.
-
завидування
1. Дія за значенням дієслова “завидувати”; вираження заздрощів, почуття невдоволення через успіхи, переваги або майно іншої особи.
2. (у лінгвістиці, рідко) Утворення форми дієслова, що виражає бажання або намір виконати дію (наприклад, “попити” від “пити”).
-
завиднітися
Завиднітися — дієслово, яке вживається переважно в термінологічному контексті (наприклад, у лісівництві, сільському господарстві) для позначення процесу, коли рослина (дерево, кущ, посів) починає виглядати бажаним, привабливим, “завидним” з точки зору свого стану, розвитку або якості; набувати ознак, що викликають заздрість або захоплення у фахівця чи спостерігача.
Завиднітися — у більш загальному, але рідкісному вживанні, може означати почати виглядати бажаним, привабливим для когось, стати предметом заздрості (про явище, стан речей).
-
завидніти
Стати видним, помітним, видимим; показатися, виступити (переважно про щось на тлі чогось).