Словник Української Мови
1. Який стосується всієї галузі в цілому, є спільним для всієї певної сфери діяльності або виробництва.
2. Уживається як стандартизований термін або складова терміна, що позначає норми, правила, документи, показники тощо, обов’язкові для всіх підприємств і організацій певної галузі.
1. Який стосується всіх видів збройних сил, родів військ та спеціальних військ, є спільним для них; що має відношення до основ військової справи загалом.
2. Який є обов’язковим для вивчення або застосування всіма військовослужбовцями незалежно від їхньої спеціальності чи роду військ (наприклад, про загальновійськовий статут, загальновійськову підготовку).
1. (прислівник) Так, що є відомим усім або дуже багатьом людям; безсумнівно, очевидно.
2. (предикатив) Про факт, який є загальним знанням, не потребує доказів і визнається всіма.
Такий, що відомий усім або дуже багатьом людям, широко поширений у суспільстві.
1. Такий, що загально прийнятий, визнаний або затверджений; усталений для всіх, загальноприйнятий.
2. (У термінологічному значенні) Такий, що офіційно встановлений, закріплений нормативними документами, стандартами або правилами для загального застосування в певній галузі.
1. Який стосується загальних виробничих процесів, потреб або витрат підприємства, не пов’язаний безпосередньо з виготовленням конкретного виду продукції.
2. Який має загальне призначення для виробничої діяльності, використовується в різних її сферах (про приміщення, обладнання тощо).
Властивість або стан того, що визнається, приймається або вважається беззаперечним, авторитетним або істинним переважною більшістю, широкими колами суспільства або фахівців у певній галузі.
Прислівник, що означає: так, як визнають усі або переважна більшість; беззаперечно, безсумнівно.
1. Такий, що визнається, приймається всіма або переважною більшістю; загальноприйнятий, беззаперечний.
2. (У словосполученнях) Такий, що отримав широке визнання, загальну популярність (про діяча науки, мистецтва тощо).
Властивість або якість мовної одиниці (слова, виразу, граматичної форми тощо), що полягає у її широкому, масовому вживанні в мовленні носіїв мови, поза межами вузьких професійних, соціальних або територіальних груп.
У лексикології — критерій відбору лексики, що характеризує слова, зрозумілі та вживані переважною більшістю носіїв мови незалежно від їх соціального статусу, роду діяльності чи місця проживання, на противагу обмежено вживаній (спеціальній, діалектній, жаргонній) лексиці.