Властивість або якість мовної одиниці (слова, виразу, граматичної форми тощо), що полягає у її широкому, масовому вживанні в мовленні носіїв мови, поза межами вузьких професійних, соціальних або територіальних груп.
У лексикології — критерій відбору лексики, що характеризує слова, зрозумілі та вживані переважною більшістю носіїв мови незалежно від їх соціального статусу, роду діяльності чи місця проживання, на противагу обмежено вживаній (спеціальній, діалектній, жаргонній) лексиці.