Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що широко вживається, поширений у мовленні або на письмі; загальновідомий і часто вживаний (про слова, вирази, терміни).
2. Такий, що знаходить широке, масове застосування у повсякденному житті або певній сфері діяльності (про предмети, явища, способи дій).
Приклад 1:
Спосіб бавитися з дітьми загальновживаний і традиційний. Щоб зав’язати знайомство з дівчинкою, Комаха скористувався з цього малоориґінального, досить трафаретного звичаю: пальці, складені, ніби роги, схилена голова та приказка речитативом.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”