Сприряє покращенню стану здоров’я в цілому, не має вузької спеціалізації або спрямованості на лікування конкретного захворювання.
-
загальнообов’язковість
Властивість за значенням прикметника “загальнообов’язковий”; обов’язковість для всіх без винятку, обов’язковість загального характеру.
Юридичний принцип, згідно з яким певні правила, закони або рішення поширюються на всіх суб’єктів правовідносин без виключення та є обов’язковими для виконання (наприклад, загальнообов’язковість рішень органів місцевого самоврядування для всіх, хто перебуває на їх території).
-
загальнообов’язковий
1. Такий, що є обов’язковим для всіх без винятку; обов’язковий для загального виконання чи дотримання.
2. У спеціальному значенні: обов’язковий для всіх громадян держави (про військову службу, навчання тощо).
-
загальнообмінний
1. Який стосується обміну речовинами, енергією або інформацією між системою (організмом, об’єктом) та навколишнім середовищем у цілому; що характеризує цей загальний процес взаємодії (наприклад, загальнообмінні процеси в організмі).
2. У медицині та фізіології: який стосується основного обміну речовин і енергії в організмі, необхідного для підтримання його життєдіяльності в стані спокою (наприклад, загальнообмінні функції).
-
загальнообласний
Який стосується всієї області, поширюється на всю територію області.
Який має значення для всієї області, є важливим подією чи явищем для всіх її мешканців.
Який організований на рівні області за участю представників усіх її районів або громад.
-
загальнонаціональний
1. Який стосується всієї нації, всього народу, усіх його представників; об’єднує або властивий усій нації.
2. Який має важливе значення для всієї нації, є спільним і актуальним для всього народу.
3. Який відбувається за участю або за підтримки всієї нації, усіх її верств.
-
загальнонауковий
1. Який стосується всіх галузей науки, є спільним для різних наук; що має міждисциплінарний характер.
2. Який є основним, фундаментальним для науки загалом, становить її методологічну або понятійну основу.
-
загальнонародність
Властивість або стан, коли щось (мова, культура, традиція, звичай тощо) є спільним, притаманним усьому народові, усім його представникам; поширеність у всьому народі.
У лінгвістиці — одна з основних ознак літературної мови, що полягає в її загальному вживанні та розумінні всіма носіями даної мови на всій території її поширення.
-
загальнонародний
1. Який стосується всього народу, притаманний усій нації, загальний для всієї країни; національний.
2. Який належить або властивий усім верствам населення, усьому суспільству; загальнодоступний, всенародний.
3. Який має загальновизнане, загальноприйняте в народі вживання; що не є діалектним, професійним чи жаргонним (про мову, слова).
-
загальноміський
1. Який стосується всього міста, усіх його районів або мешканців; такий, що охоплює все місто.
2. Який має значення для всього міста, є спільним для всього міста або всіх його жителів.