загальнообов’язковість

Властивість за значенням прикметника “загальнообов’язковий”; обов’язковість для всіх без винятку, обов’язковість загального характеру.

Юридичний принцип, згідно з яким певні правила, закони або рішення поширюються на всіх суб’єктів правовідносин без виключення та є обов’язковими для виконання (наприклад, загальнообов’язковість рішень органів місцевого самоврядування для всіх, хто перебуває на їх території).

Приклади вживання слова:

загальнообов’язковість

Відсутні