Словник Української Мови
1. (у математичній логіці та теорії обчислюваності) такий, що належить до класу функцій, які можуть бути обчислені за допомогою механічного процесу (алгоритму) за скінченну кількість кроків; обчислюваний за Тюрінґом.
2. (у теорії алгоритмів) такий, що стосується властивості функції бути повністю обчислюваною, тобто існування алгоритму, що дає значення функції для будь-яких допустимих значень аргументів.
1. Який стосується всіх революційних сил, течій або явищ у цілому, об’єднує їх або є для них спільним.
2. Який має загальне значення для всієї революції, її загальних цілей або принципів.
1. Який стосується всієї промисловості загалом, а не окремих її галузей; загальний для промисловості.
2. Який має загальне, широке промислове призначення або застосування; не спеціалізований.
1. Який стосується всього пролетаріату, усіх робітників як соціального класу, що не має власних засобів виробництва і живе за рахунок продажу своєї праці.
2. Який об’єднує пролетарів різних країн, міжнародний за своїм характером (переважно в історичних контекстах, пов’язаних з комуністичною ідеологією та рухами).
Властивість або стан того, що є доступним для всіх без винятку, не має обмежень для користування, відвідування чи сприйняття будь-якою особою.
У сфері інформації, освіти або культури: принцип або характеристика, що забезпечує вільне та рівне право на отримання знань, користування ресурсами або ознайомлення з матеріалами для кожної людини.
1. Такий, до якого мають право або можливість звертатися, входити, користуватися всі бажаючі, без обмежень; публічний, відкритий для всіх.
2. Зрозумілий, доступний для сприйняття широким загалом, не вимагає спеціальних знань для розуміння.
Властивість або стан того, що визнається, сприймається або вживається переважною більшістю членів певної спільноти, суспільства або професійного кола; консенсусна норма, стандарт або правило.
Усталена, широко поширена практика, звичай або точка зору, що не викликає суттєвих заперечень і сприймається як само собою зрозуміла в даному середовищі або культурі.
1. Властивість або стан того, що визнається, схвалюється або використовується переважною більшістю у певному середовищі, суспільстві або професійній спільноті; консенсус щодо певних норм, правил, понять або практик.
2. У лексикографії та термінології — критерій або характеристика слова, вислову чи терміна, що означає його широке вживання, розповсюдженість і визнання мовною спільнотою як нормативного або стандартного.
1. Такий, що визнається, схвалюється або вживається більшістю людей у певному середовищі, суспільстві чи професійній сфері; усталений, загальновідомий.
2. Такий, що став нормою, стандартом або звичною практикою; загальновживаний.
1. Такий, що визнається, схвалюється або використовується більшістю людей у певному колі, суспільстві, професійній спільноті тощо; усталений, загальновідомий.
2. Такий, що став нормою, стандартом або звичаєм через широке й тривале вживання.