1. Який загинув, зазнав насильницької смерті, загинув у боротьбі, катастрофі тощо.
2. Який перестав існувати, зник, припинив свою діяльність (про організації, явища тощо).
-
загинач
1. (історичне) Той, хто загинає, закручує кінці чогось; майстер, який виготовляв луки, загинаючи їх кінці.
2. (переносне, розмовне) Людина, яка відрізняється рішучістю, сміливістю, удаваністю; завзятий, задирака, забияка.
3. (переносне, розмовне) Той, хто досягає чогось з великим зусиллям, наполегливістю; затятий працівник, майстер своєї справи.
-
загинатися
1. (про рослини, папір, тканину тощо) Втрачати прямоту, ставати зігнутим, згинатися, звисати через в’янення, пошкодження або під власною вагою.
2. (перен., розм.) Надмірно напружуватися, старанно, але часто безплідно намагатися щось зробити; зазвичай у виразах «загинатися над чимсь», «загинатися з кимсь».
3. (перен., розм.) Дуже сміятися, реготати; заходитися сміхом.
-
загинати
1. Згинати, підгинати кінці чи краї чогось; відгинати, закручувати.
2. Розм. Перевищувати в чомусь, заходити за певну межу, надмірно щось робити (зазвичай у фразеологізмах, наприклад, “загинати палку”).
3. Діал. Завертати, повертати кудись (наприклад, про дорогу).
-
загинання
Загинання — дія за значенням дієслова “загинати”, тобто згинання, підгинання краю чогось, закручування, загортання.
Загинання — у техніці та ремеслах: загнутий край, відогнута частина металевого листа, труби, деталі одягу тощо, що утворюється в результаті такої дії.
-
загинальник
1. (техн.) Пристрій або деталь машини, призначені для згинання, вигинання чи підгинання матеріалу (наприклад, металу, паперу, картону) під певним кутом.
2. (перен., розм.) Той, хто надмірно витончено, манірно або нещиро висловлює думки, використовує складні або застарілі звороти мови; той, хто “загинає” фрази.
-
загинальний
1. (у граматиці) Такий, що стосується загину (відмінка) або виражає його; відмінковий.
2. (у лінгвістиці) Стосований до зміни форми слова за відмінками; що має парадигму відмінювання (на противагу несклонюваним словам).
-
загинайло
Загинайло — власна назва персонажа українського фольклору, злого духа, який, за повір’ями, нападає на сплячих людей, особливо дітей, і душить їх, викликаючи відчуття ваги на грудях та кошмари.
Загинайло — у переносному значенні: про людину або явище, що пригнічує, душить, позбавляє волі або завдає страждань.
-
загин
1. (діал.) Місце, де щось загинається, закручується; різкий поворот, вигин (наприклад, річки, дороги).
2. (діал.) Завиток, кучер; локон.
3. (перен., рідко) Хитросплетіння, заплутаність думок, ідей.
-
загилитися
Загилитися — уживатися, звикнути до нового місця, умов або обставин; пристосуватися, акліматизуватися (переважно про рослини, рідше — про тварин).
Загилитися — закріпитися, стати міцним, стійким (про рослину, що вкоренилася).