Словник Української Мови
1. Робити гладким, рівним, усувати нерівності на поверхні чогось.
2. Послаблювати, робити менш вираженим, помітним або гострим (про відчуття, явище, ознаки чогось).
3. Намагатися приховати, згладжувати, пом’якшувати негативні наслідки, обставини або конфлікт, щоб уникнути ускладнень.
1. Дія за значенням дієслова “загладжувати” — робити гладким, рівним, усувати нерівності або шорсткість на поверхні чогось.
2. Переносно: намагання згладжувати, пом’якшувати, робити менш помітними якісь негативні явища, суперечності, конфлікти або неприємні відчуття.
3. У техніці: процес обробки поверхні для надання їй гладкості та рівності, а також зменшення тертя.
1. Такий, що піддається загладжуванню; який можна зробити гладким, рівним, усунувши нерівності або шорсткість.
2. (переносно) Такий, що може бути пом’якшений, згладжений, послаблений (про конфлікт, суперечку, негативні наслідки тощо).
1. (Про поверхню) Такий, що став гладким, рівним, без виступів чи нерівностей; вирівняний, відполірований.
2. (Перен., про сліди чого-небудь) Такий, що був усунений, прихований, зроблений непомітним; затертий, згладжений.
Заглада — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. Назва книги, розділу, статті, документа тощо, що зазвичай розміщується на початку тексту та виділяється за допомогою шрифту, кольору або розташування.
2. Заголовок, що вказує на початок нового розділу, частини або рубрики в тексті, газеті, журналі.
3. У палеографії та текстології — велика, орнаментована початкова літера (ініціал) на початку розділу, глави або абзацу в старовинних рукописних чи друкованих книгах.
1. Захопитися гірським туризмом або альпінізмом, почати регулярно відвідувати гори зі спортивною чи туристичною метою.
2. (Розм.) Сильно захопитися якоюсь справою, ідеєю або почуттям, віддатися чомусь беззастережно (за аналогією з захопленням горами).
1. У спорті, зокрема в футболі — виконати обманний рух, прийом (зазвичай ногою), щоб обійти суперника; зробити гірку.
2. У розмовній мові — перехитрити когось, обдурити, ввести в оману хитромудрими діями чи словами.
1. (діал.) Заплутуватися, заплутатися, затягуватися у складних обставинах, потрапити у безвихідну ситуацію.
2. (перен., діал.) Сильно захоплюватися кимось або чимось, “загубити” себе в почутті або діяльності.
1. Померти насильницькою смертю, стати жертвою нещасного випадку, катастрофи, війни тощо.
2. Зникнути, перестати існувати, знищитися (переносно, часто про явища, держави, цивілізації).
3. Зазнати повного провалу, краху (переносно, про справи, плани, надії).