Словник Української Мови
1. Ставати глухим, втрачати слух; також — ставати менш чутним, приглушуватися (про звук).
2. Слабшати, втрачати силу, інтенсивність, активність (про явища, процеси, відчуття тощо).
3. Переставати горіти, згасати (про вогонь, полум’я).
4. У техніці: зменшувати силу або повністю припиняти роботу двигуна внутрішнього згоряння шляхом перекриття подачі паливної суміші або повітря.
1. (техн.) Процес або дія за значенням дієслова “заглухати”; зменшення інтенсивності звуку, придушення шуму за допомогою спеціальних пристроїв, матеріалів або конструкцій.
2. (перен.) Поступове ослаблення, вгасання, припинення явища, процесу, активності (наприклад, інтересу, чуток, конфлікту).
1. Заглумитися — захопитися глузуванням, насмішками або жартами, втрачаючи відчуття міри; перейти межу в глузуванні.
2. Заглумитися — забавляючись, жартуючи, дійти до неприємних наслідків; зайти надто далеко в пустотливій грі чи розвазі.
1. (розм.) Почати глумитися з когось або чогось, насміхатися, знущатися.
2. (перен., розм.) Зробити щось недобре, неякісно, зіпсувати внаслідок невмілих або легковажних дій; загубити, змарнувати можливість.
1. (про рослини) Починати утворювати глуз (квіткові бруньки), входити у фазу глузування.
2. (перен., розм.) Починати проявляти ознаки чогось, набирати певних якостей (часто іронічно).
1. (рідко) Починати глузувати з когось, чогось; вдаватися до глузувань.
2. (діал.) Починати робити щось недобре, невміло; зароблятися, заходитися.
1. Який стосується заглотки (верхньої частини гортані), розташований у заглотці.
2. У фразеологізмі: заглотковий абсцес — гнійне запалення лімфатичних вузлів та клітковини заглоткового простору.
1. На значну глибину, у глибину чогось; глибоко всередину.
2. У значенні прислівникового виразу “заглибоко в серці (в душі)” — дуже глибоко, на самому дні внутрішнього світу людини.
1. (про воду) такий, що має значну глибину, глибокий.
2. (перен., про почуття, думки тощо) надзвичайно глибокий, що проникає в саму суть; глибинний.
1. Спеціальний пристрій або деталь, призначені для створення заглиблення, виїмки або отвору в матеріалі.
2. У техніці, зокрема в гірничій справі або будівництві, — робочий орган машини (наприклад, екскаватора, бурового верстата), що безпосередньо виконує операцію заглиблення, риття або буріння.
3. Рідко вживана назва для інструменту типу пробійника, зубила або длета.