заглибник

1. Спеціальний пристрій або деталь, призначені для створення заглиблення, виїмки або отвору в матеріалі.

2. У техніці, зокрема в гірничій справі або будівництві, — робочий орган машини (наприклад, екскаватора, бурового верстата), що безпосередньо виконує операцію заглиблення, риття або буріння.

3. Рідко вживана назва для інструменту типу пробійника, зубила або длета.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |