1. Який розташований за містом, за його межами, за міською забудовою; сільський, приміський.
2. Який належить до території або об’єкта, що знаходиться за містом (наприклад, загородний будинок, загородня ділянка).
-
загородник
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
2. (заст.) Той, хто загороджує щось, ставить загорожу; той, хто створює перешкоду.
-
загородний
1. Який розташований за містом, поза його межами; сільський, дачний.
2. Призначений для відпочинку, перебування або розташований за містом (про будинок, територію тощо).
3. Який стосується місцевості, району за містом або перебування там.
-
загородка
1. Невелика огорожа, перегородка або конструкція, що відокремлює, загороджує щось або перешкоджає проходу, проїзду.
2. Технічний пристрій або деталь, що виконує функцію обмеження, блокування або захисту в механізмах, приладах.
3. У переносному значенні — будь-яка перешкода, обмеження, що заважає діяльності або розвитку.
-
загородитися
1. Відокремити себе від когось, чогось або захистити себе, поставивши перешкоду, огорожу; стати загородженим.
2. Перен. Навмисно уникнути спілкування, контакту; ізолюватися, замкнутися в собі.
3. У спорті (наприклад, у фехтуванні, боксі): прийняти захисну стійку або зробити рух, щоб відбити удар, атаку супротивника.
-
загородити
1. Поставити перешкоду на шляху, перекрити доступ до чогось, розташувавши щось поперек або навпроти.
2. Захистити, прикривши собою або якимось предметом від впливу, нападу, погляду тощо.
3. Обнести, оточити огорожею, парканом або іншою спорудою, щоб відмежувати ділянку.
4. Зайняти собою простір попереду когось або чогось, затуляючи вид, світло.
-
загородина
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
2. Власна назва села в Україні, зокрема села у Хмельницькій області.
3. (заст., діал.) Те саме, що загорода — огорожа, тин, паркан; обгороджена ділянка землі.
-
загороджуючий
1. Який служить для загородження, створення перешкоди або перепони на шляху чого-небудь; такий, що загороджує.
2. (У спеціальних термінологіях) Який має властивість блокувати, перешкоджати проходженню, проникненню або розвитку чогось (наприклад, про електричний струм, сигнал, біологічний процес).
-
загороджувач
Загороджувач — власна назва українського оборонного підприємства, що спеціалізується на виробництві засобів протидії безпілотним літальним апаратам (БПЛА), зокрема на розробці та виготовленні систем радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Загороджувач — загальна назва (термін) для технічного засобу, пристрою або системи, призначених для створення радіоелектронних перешкод з метою придушення, блокування або перехоплення каналів зв’язку, навігації та управління безпілотними апаратами противника.
-
загороджуватися
1. Відгороджувати себе від когось або чогось, створювати перешкоду, бар’єр для ізоляції або захисту.
2. Перен. Уникати спілкування, контакту, замикатися в собі, ставити психологічну перешкоду між собою та іншими.
3. У спорті (наприклад, у фехтуванні, хокеї) — захищати свої ворота або себе, відбиваючи атаки супротивника.