Словник Української Мови
Буква
1. Поставити перешкоду на шляху, перекрити доступ до чогось, розташувавши щось поперек або навпроти.
2. Захистити, прикривши собою або якимось предметом від впливу, нападу, погляду тощо.
3. Обнести, оточити огорожею, парканом або іншою спорудою, щоб відмежувати ділянку.
4. Зайняти собою простір попереду когось або чогось, затуляючи вид, світло.
Приклад 1:
А хто ж обору мав загородити? Та добре вже, загороджу, нехай-но.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
А де ти? Тут я,мамо. А чи не годi вже того грання? Все грай та грай, а ти, робото, стiй! Яка ж робота? Як – яка робота? А хто ж обору мав загородити? Та добре вже, загороджу, нехай-но. Коли ж воно, оте “нехай-но”, буде? Тобi б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим! Та хто ганяє? Бидло ж я пасу, а помагає. Одчепися з такою помiччю! Сами ж казали, що як вона глядить корiв, то бiльше дають набiлу. Вже ж – вiдьомське кодло! Немає вiдома, чим вам годити! Як хату ставили, то не носила вона нам дерева?
— Українка Леся, “Лісова пісня”