Словник Української Мови
1. Той, хто загортає щось; робітник, що займається загортанням товару, продукції тощо.
2. Рідкісне позначення предмета, за допомогою якого щось загортають (наприклад, папір, тканину).
3. У техніці: деталь або пристрій в механізмах, призначений для загортання, обмотування чогось.
1. Обертатися, закриватися чимось з усіх боків або зверху; запаковуватися, загортатися в щось.
2. Заходити кудись на короткий час, заходити по дорозі; завертати.
3. Повертатися, змінювати напрям руху вбік; відхилятися від основного шляху.
4. (у переносному значенні) Занурюватися в якусь справу, думки тощо; заглиблюватися.
1. Згортаючи, закривати, обгортати щось чимсь, закривати з усіх боків, обвивати.
2. Повертати, направляти кудись, звертати (наприклад, загортати автомобіль у двір).
3. Заходити кудись на короткий час, завітати (наприклад, загорнути до знайомих).
4. Розм. Брати, привласнювати собі щось чуже.
1. Дія за значенням дієслова “загортати” — покриття чогось чимсь шляхом обгортання, закриття з усіх боків.
2. (у техніці, технології) Процес або результат обгортання чогось (наприклад, кабелю, трубопроводу) захисним матеріалом або ізоляцією.
3. (у програмуванні) Концепція, що полягає в об’єднанні даних та методів їх обробки в єдину структуру (об’єкт), приховуючи внутрішню реалізацію від зовнішнього використання (інкапсуляція).
Загортальниця — жіночий персонаж української обрядової поезії, який у весільних піснях виконує дію загортання (символічного зв’язування) нареченої, часто ототожнюється з дружкою або іншою учасницею весільного ритуалу.
Загортальниця — жінка, яка професійно або в рамках обряду займається загортанням (загортанням дитини в пелюшки, покійника в саван тощо).
Загортальник — спеціальний інструмент у вигляді плоскої палички з заокругленими кінцями, що використовується в кулінарії для загортання начинки в тісто (наприклад, при приготуванні вареників, пельменів, млинців).
Загортальник — пристрій або невеликий механізм для автоматичного або напівавтоматичного загортання чогось (наприклад, кондитерських виробів, паперу).
1. (про папір) призначений для загортання, упаковки чогось; обгортковий.
2. (про рух, жест) такий, що охоплює, обіймає щось; обіймальний.
1. Те саме, що загорода — огорожа, паркан, тин, конструкція, що відокремлює або захищає ділянку землі, територію.
2. (у переносному значенні) Те, що служить перешкодою, завадою, обмеженням у чомусь.
1. Те саме, що загорода — огорожа, перегородка з колів, жердин, дощок тощо, яка відокремлює або загороджує щось.
2. Власна назва села в Україні, зокрема села у Волинській області.
1. Невелика огорожа, перегородка або конструкція для тимчасового чи постійного відокремлення, обгородження ділянки простору або для утримання тварин.
2. (у техніці) Пристрій або елемент конструкції, що служить для відгородження, захисту або обмеження доступу до певної зони, механізму чи комунікації.