Словник Української Мови
1. Відчувати брак повітря, важко дихати через фізичне навантаження, хворобу або сильне хвилювання; дихати часто та переривчасто.
2. Зазнавати труднощів у диханні, намагаючись щось сказати між вдихами (наприклад, від сміху, плачу або задирку).
3. Перен. Бути в стані надзвичайного поспіху, невідкладності або братися за надто багато справ одночасно, через що не встигати з їх виконанням.
1. Втрачати ритмічність дихання, дихати важко, переривчасто, часто через фізичне навантаження, хворобу або сильне хвилювання.
2. Помирати, припиняти дихати (зазвичай про тварин; у розмовній мові).
3. (переносне значення) Зазнавати краху, перестати функціонувати, втрачати силу або інтенсивність (про механізми, процеси, явища).
Задиханість — стан, коли людині важко дихати, бракує повітря, що супроводжується прискореним або утрудненим диханням; одышка.
Задиханість — медичний термін (диспное), що означає суб’єктивне відчуття нестачі повітря або об’єктивне порушення частоти, ритму та глибини дихання, часто є симптомом захворювань серця, легень або інших патологічних станів.
1. (про дихання) З утрудненням, важко, з перериваннями, із задишкою.
2. (перен., про мовлення) Швидко, збито, з хвилюванням або відсутністю дихання.
Задихання — стан, коли людина не може рівномірно дихати, задихається, відчуває брак повітря, що часто супроводжується прискореним або нерівномірним диханням.
Задихання — медичний термін (диспное), що означає суб’єктивне відчуття нестачі повітря або об’єктивно утруднене дихання, яке може бути симптомом різних захворювань серцево-судинної, дихальної та інших систем.
1. Який зазнав задишки, важко дихає через фізичне навантаження, хворобу чи сильне хвилювання; той, що задихається.
2. Який виражає стан задишки, свідчить про нього (про дихання, голос тощо).
1. (мед.) Патологічний стан, що характеризується різким утрудненням дихання, відчуттям гострої нестачі повітря; задуха.
2. (перен., рідк.) Сильне внутрішнє хвилювання, тривога або пристрасть, що викликає відчуття стискання в грудях, утруднене дихання.
1. (розм.) Втратити оригінальність, свіжість, стати занадто схожим на інших, перетворитися на кліше; вживається переважно про творчість, стиль, ідеї.
2. (розм., перен.) Втратити індивідуальність, стати зацикленим на одному й тому самому, перестати розвиватися.
1. (у музиці, особливо в реп- та хіп-хоп культурі) Зробити дис-трек на когось; створити та випустити музичний твір (дис), метою якого є образа, приниження або жорстка критика іншого виконавця чи опонента.
2. (розм., розширене значення) Публічно, різко та образливо критикувати когось; висловити презирство або агресивну незгоду, часто у формі прямих особистих образ.
Задискований (від дієслова “задискувати”) — такий, що був підданий дискусії, обговоренню, часто у публічному просторі (наприклад, в медіа чи соціальних мережах), і в результаті цього отримав широку відомість, популярність або став предметом суспільної критики чи обговорення.
Задискований (від дієслова “задискувати” у значенні “записати на диск”) — такий, що був записаний на компакт-диск або інший оптичний носій інформації; оцифрований та збережений у такому форматі.