1. Який зазнав задишки, важко дихає через фізичне навантаження, хворобу чи сильне хвилювання; той, що задихається.
2. Який виражає стан задишки, свідчить про нього (про дихання, голос тощо).
задиханий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Задиханий, мокрий, солоний Куріпочка ціпнув на боці рудокрилого Гедзика і пригнув до молочаю довгоморду, зчорнілу, як стовбуряка, голову. Дрібними темно-вишневими очима він косував на Петрові чоботи, на стремена: бігти далі, чи як?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Враз, зовсiм з другого боку, почулися якiсь крики, i скудовчений, задиханий чоловiк вибiг наперед, репетуючи: — Конi поведено!..
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: прикметник () |