Словник Української Мови
1. Стан, властивість або якість того, що закам’яніло; перетворення на камінь або кам’яну подобу внаслідок природних процесів (наприклад, скам’яніння органічних решток).
2. Переносно: втрата живості, рухливості, чуттєвості; стан повної нерухомості, остовпіння (про людину, вираз обличчя тощо).
3. Переносно: консервативність, застиглість думок, поглядів, звичаїв; нездатність до розвитку та змін.
1. (про органічні тканини) перетворилося на камінь або набуло твердості, подібної до каменю, внаслідок природних процесів (наприклад, скам’яніння).
2. (переносно) стало нечутливим, бездушним, втратило здатність до співпереживання або змін.
3. (переносно) застигло, завмерло в певному стані, русі або виразі, нерухоме.
1. Який перетворився на камінь, набув властивостей каменя; скам’янілий.
2. Переносно: який став нечутливим, бездушним, втратив здатність до співпереживання або емоційного реагування.
3. Переносно: дуже старий, древній; що існує з незапам’ятних часів.
4. Переносно: застиглий, незмінний, що не розвивається; закостенілий.
1. Ставати загартованим, витривалим, міцним через систематичне вплив певних фізичних або моральних труднощів, несприятливих умов; виробляти стійкість, витривалість.
2. Піддавати організм впливу низьких температур (повітря, води, сонця) з метою підвищення його стійкості до простудних та інших захворювань; гартуватися.
3. (у техніці) Набувати підвищеної твердості, міцності внаслідок спеціальної обробки (наприклад, термічної).
1. Піддавати організм впливу низьких температур, сонця, повітря тощо для підвищення його стійкості до хвороб; також — виробляти стійкість, міцність до чого-небудь шляхом випробувань, труднощів.
2. Нагріваючи до високої температури і швидко охолоджуючи, надавати металу, скла підвищеної твердості, міцності.
3. Розпалювати, розжарювати (залізо, сталь) для подальшої обробки; калити.
1. Про людину або тварин: такий, що пройшов загартовування, тренування, випробування труднощами; витривалий, міцний, стійкий.
2. Про матеріал (метал, скло тощо): такий, що набув підвищеної твердості, міцності внаслідок спеціальної термічної обробки — загартування.
3. Перен. Про почуття, думки, переконання: міцно засвоєний, глибоко вкорінений; такий, що став непохитним.
1. Який набув міцності, твердості або витривалості в результаті спеціальної обробки (загартування), перебування у складних умовах або подолання труднощів; загартований.
2. (Перен.) Про людину: який набув стійкості, сили духу, невразливості до негараздів у результаті важких випробувань, несприятливих обставин; загартований.
1. (діал.) Невеликий, часто закруглений камінь, галька, що зустрічається в руслі річки, на пляжі тощо.
2. (перен., розм.) Про людину з твердим, непохитним характером, загартовану життєвими труднощами.
1. Розмовитися, домовитися про щось, залагодити справу (переважно шляхом неформальних переговорів, знайомств або хабарів).
2. Дістати, одержати щось (часто важкодоступне) завдяки зв’язкам, клопотанню або неофіційним каналам.
3. Заплутатися, заплутуватися в чомусь, втрутитися в складну чи неприємну справу.
1. Розмовитися, домовитися про щось, зазвичай шляхом неформальних переговорів або знайомств; влаштувати, організувати щось, подолавши бюрократичні чи інші перепони.
2. Розпочати калатати (гуркотіти, стукати) чимось; застукати, залунати.